ЯК ВИЯВИТИ ХРОНІЧНИЙ ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ?

Вірусні гепатити діагностують на підставі клінічної картини захворювання, епідеміологічних відомостей і результатів лабораторних досліджень. Наявність серологічних маркерів гепатиту В залежить від форми інфекції - гострої або хронічної.

Тест на наявність HBsAg є первинним тестом для діагностики гепатиту В.

Анти-HBc IgG ( «core» антитіла) виробляються при будь-якій формі гепатиту В, з'являються в крові відразу ж за HВsAg, вже під час гострої інфекції; також можуть свідчити про інфікування в далекому минулому. Анти-HBс з’являються тільки під час природного зараження і ніколи не синтезуються у відповідь на вакцинацію. Зазвичай анти-HBc зберігаються в організмі все життя.

Анти-HBc IgM з'являються в організмі людини разом з першими симптомами і вказують на недавнє зараження гепатитом або загострення хронічного гепатиту В.

HBeAg - маркер, який вказує на ступінь інфекційності сироватки, тобто наскільки кров хворого небезпечна для зараження.

Анти-HBs (антитіла до поверхневого антигену) присутні в крові після перенесеного гострого гепатиту В та свідчать про одужання і створення достатнього імунітету. Анти-HBs синтезуються також після введення вакцини проти гепатиту В.

Первинним тестом на гепатит С є анти-HCV, який вказує на інфікування вірусом.

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР - діагностика) може виявити ДНК (гепатит В) або РНК (гепатити С або D) вірусу, що вказує на активне його розмноження та необхідність вирішення питання проведення противірусного лікування.

У разі виявлення позитивних результатів тестів на гепатити В та С необхідно проконсультуватися з лікарем щодо подальшої тактики, зокрема необхідності противірусного лікування.

Для встановлення діагнозу хронічного вірусного гепатиту проводяться клінічний і біохімічний (печінкові проби) аналізи крові, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, при необхідності - біопсія або еластографія печінки, а також деякі інші дослідження, що дозволяють визначити стан печінки.